Рецепти внутрішнього спокою: як у підрозділах НГУ застосовують новітні методи психологічної реабілітації

Кілька гвардійців босоніж лежать із заплющеними очима на розстелених на підлозі карематах. Світло приглушене, стіни завішані тканинами із зображеннями космосу та природи. Жінка плавно б’є у мідний гонг, а тоді водить тибетською співочою чашею навколо кожного бійця: під час руху інструмент дзвенить, створюючи м’які вібрації, які проходять через усе тіло. Ці практики використовують як елемент психологічного відновлення військовослужбовців у 31 полку НГУ, що дислокується в Черкасах.

Психологічна реабілітація військовослужбовців зазвичай спирається на перевірені методики – розмови з психологом, індивідуальну та групову терапію, підтримку побратимів. Вони дають результат і залишаються основою відновлення після бойових дій. Водночас досвід бойових дій показує необхідність фахівців шукати додаткові підходи – ті, що допомагають швидше знизити рівень стресу бійців до емоційної рівноваги.

Саме тому в підрозділах Національної гвардії України дедалі частіше звертаються до нетрадиційних методів реабілітації. Це практики, які працюють через емоції, відчуття, сенсорну взаємодію. За результатами застосування вони справді діють: знімають напругу, заспокоюють, стабілізують внутрішній стан. Такі методи не замінюють класичну психологію, а підсилюють її. І разом вони дають головне – сприяти відновленню психоемоційного стану.

Саундхілінг: звук, що лікує

Одним із таких підходів є саундхілінг, або звукотерапія – давній метод глибокого розслаблення, заснований на впливі звукових хвиль і вібрацій на нервову систему. Поєднання низьких і високих частот допомагає організму поступово перейти з режиму напруги до стану внутрішньої рівноваги. Терапію звуком використовували ще тисячі років тому в різних культурах світу: у Тибеті монахи медитували над співочими чашами, а в африканських племенах барабани застосовували не лише для ритуалів, а й для стабілізації емоційного стану та серцебиття.

Для гвардійців 31 полку НГУ сеанси саундхілінгу проводить подружжя Олена та Олександр Бевз – фахівці з медитативної терапії. Під час практики використовують гонги, кришталеві та мідні тибетські чаші, дзвіночки, «палиці дощу» й інші інструменти, що імітують звуки природи. У руках майстрів їхнє звучання формує багатошаровий звуковий простір, який поступово сприяє зниженню напруги та внутрішній зосередженості.

Сеанс триває близько години. Бійці, лежачи на килимках, заплющують очі й поступово зосереджуються на власному диханні. Першими лунають низькі, глибокі удари гонга – низькі частоти сприяють розслабленню м’язів. Паралельно фахівці рухаються між учасниками із чашами: легке й прозоре звучання інструментів нагадує дзвін кришталю або відлуння далекого водоспаду.

Звукові хвилі накладаються одна на одну, сповільнюють дихання, заспокоюють думки та дозволяють поступово відпустити внутрішню напругу. У такому стані військовослужбовець може зосередитися на власних відчуттях, перезавантажити нервову систему та повернутися до служби з яснішою головою.

Це дуже незвичне відчуття. Звуки ніби огортають і ведуть усередину. В якийсь момент фіксуєш стан, що повністю відпускаєш напругу, – поділився враженнями один із гвардійців після сеансу.

Після звукової терапії нервова система перезавантажується і людина повертається до служби з яснішою головою

Терапія в сідлі

Схожі відчуття розслаблення та внутрішнього балансу дає й інший напрям – іпотерапія, тобто терапевтична взаємодія людини з конем. У 27 полку НГУ імені князя Святослава Ярославовича, що дислокується у Чернігові, психологи-гвардійці активно впроваджують цей метод. Його використовують у роботі з пораненими військовослужбовцями, які проходять лікування після бойових травм, а також із тими, хто повертається із зони бойових дій.

У кінному клубі військові не лише навчаються їздити верхи, а й доглядають за тваринами: чистять, гладять, спілкуються з ними. Такий контакт сприяє зниженню тривожності, стабілізувати внутрішній стан і сприяє загальному психоемоційному відновленню.

Під час руху скакун передає вершнику ритмічні імпульси, що позитивно впливають на центральну нервову систему, м’язи та хребет. Додатковий ефект дає тепло тіла тварини: воно сприяє розслабленню м’язів, зменшенню внутрішньої напруги та появі відчуття спокою. Навіть короткий контакт із цими граційними істотами дає відчутний результат.

Спілкування з конем має заспокійливий ефект, що сприяє зменшенню фізіологічних симптомів стресу, таких як прискорене серцебиття або напруга в тілі. Це може покращити якість сну та відновлення після важких емоційних переживань, – зазначає старший офіцер відділення психологічного забезпечення частини лейтенант Марія Страдомська.

Також особливістю коней є здатність тонко відчувати емоційний стан людини. Вони не засуджують і не ставлять запитань – лише реагують, допомагаючи військовим впоратися з посттравматичним стресовим розладом, депресією та замкненістю. У підрозділі цей метод також застосовується як елемент декомпресії – для м’якої адаптації військових до мирного середовища.

Верхова їзда та догляд за тваринами сприяють відновленню довіри та психоемоційному відновленню військовослужбовців

Відновлення через комп’ютерні ігри

Поряд із цим у підрозділах впроваджують і нові, більш сучасні формати відновлення. Кіберспорт дедалі впевненіше входить у систему реабілітації військовослужбовців як сучасний і дієвий інструмент відновлення. У різних країнах комп’ютерні ігри вже застосовують у програмах реабілітації ветеранів.

Активно впроваджують кіберспорт у роботу з гвардійцями й психологи 11 бригади НГУ імені Михайла Грушевського, яка дислокується в Одесі. Наслідки бойового стресу бійцям допомагають долати в одному з комп’ютерних клубів – за великими моніторами, із джойстиками та VR-окулярами. Під час гри військові тренують концентрацію, швидкість реакції та мислення, водночас отримуючи важливе відчуття контролю над ситуацією – те, що часто втрачається під час бойових дій.

Не менш важливим є й командний аспект. Спільна гра повертає відчуття плеча побратима, можливість взаємодіяти без напруги та знову бути частиною команди.

Подібний підхід застосовують і в 14 бригаді оперативного призначення НГУ «Червона Калина». У прифронтовій зоні для бійців облаштували спеціальні кімнати з ігровими приставками, комп’ютерами, настільними іграми та м’якими пуфами. Сюди військові приїжджають одразу після виходу з позицій, щоб відновитися.

Це не тил і не санаторій. За кілька кілометрів – лінія бойового зіткнення, артилерійські обстріли й постійна напруга. Та за зачиненими дверима цієї кімнати можна на короткий час вийти з режиму безперервної бойової готовності й дати відпочинок психіці.

Для когось це можливість зіграти партію з побратимами, для когось просто посидіти в тиші, перемкнути увагу, відчути звичні, «мирні» емоції.

Такі місця на фронті – як ковток повітря. Тут можна знову відчути себе живою людиною, а не лише бойовою одиницею. І вже з оновленими силами повернутися до виконання бойових завдань, – говорить гвардієць з позивним «Ред».

Навіть у найгарячіших точках знаходиться місце для турботи про людину. І ця турбота – ще один прояв уваги до бійців, які захищають Україну на передовій.

Оздоровлення мистецтвом

Серед таких підходів – творчі практики, що допомагають стабілізувати внутрішній стан. Зокрема, у різних підрозділах активно застосовується арттерапія. Як-от у 34 Херсонському полку НГУ, де психологи започаткували для гвардійців заняття з виготовлення свічок. Тут важливий не лише результат, але й те, як він досягається. Для багатьох військовослужбовців ці заняття стали етапом психологічної декомпресії – поступового повернення до внутрішньої рівноваги. Сам процес має медитативний характер: робота руками та спокійна атмосфера допомагають переключитися й зменшити напругу.

Під час виготовлення свічок гвардійці можуть зосередитися на процесі, переключити увагу від важких думок і відчути внутрішній спокій. Це своєрідний терапевтичний простір, який допомагає адаптуватися до мирного життя після бойових дій, – зазначає офіцер відділення психологічного забезпечення на ім’я Ірина.

Символічним є і те, що свічка – прадавній символ світла, що долає темряву. Для військових це не просто виріб, а образ стійкості, сили та здатності рухатися далі.

Водночас у різних підрозділах арттерапія набуває різних форм. Зокрема, гвардійці 12 бригади спеціального призначення імені Дмитра Вишневецького «Азов» НГУ долучаються до створення традиційних українських атрибутів – дідуха, різдвяного «павука» чи вінків. Робота з природними матеріалами, тиша і спільна дія створюють безпечний простір для відновлення.

Такі практики виконують додаткову функцію: через знайомі символи дому, захисту і рівноваги військові повертаються до культурних коренів і водночас до самих себе. Як і у випадку зі свічками, тут важливий не лише результат, а сам процес – поступове складання цілісності з окремих елементів, що перегукується з внутрішнім шляхом відновлення.

Заняття з арттерапії допомагають поступово повертатися до внутрішньої рівноваги

Гончарство і садівництво – прості радощі, яких не вистачає

Подібне відчуття повернення до себе гвардійці знаходять і в не менш дієвій взаємодії з природою. Відвідування оранжереї, що також практикується в «Азові», є ще одним чудовим способом зняти напругу. Іноді це найкраща терапія у середовищі, де нічого не нагадує про війну.

Разом із побратимами бійці можуть побути у тиші, подихати теплим повітрям, відволіктися від важких думок і повернутися до простих відчуттів. Догляд за рослинами, висаджування їх у горщики, спостереження за ростом – усе це допомагає стабілізувати внутрішній стан і знизити напругу.

Такі моменти повертають відчуття життя, яке варто берегти, – кажуть бійці.

Водночас у 13 бригаді НГУ «Хартія» для відновлення гвардійців активно використовують ремісничі практики, зокрема гончарство. А саме, виготовлення посуду та прикрас із глини із використанням традиційних технік. Робота з природним матеріалом допомагає зосередитися на відчуттях, зняти напругу й переключити увагу. Під час ліплення військові не лише створюють вироби, а й поступово відновлюють свій емоційний стан, знаходять спокій і сили продовжувати службу.

Працюючи з глиною, воїни не просто створюють вироби, а й покращують емоційний стан, знімають напругу і переключають увагу

Звісно, це лише частина практик, які допомагають гвардійцям не «вигоріти» під час війни та які психологи Нацгвардії поступово впроваджують у свою роботу.

В умовах, коли служба вимагає постійної зосередженості й відповідальності, відновлення стає не розкішшю, а необхідністю. Адже стійкість формується не лише тренуваннями й бойовим досвідом, а й уважним ставленням до власного внутрішнього стану. Психологічна витривалість формується через системне відновлення – уміння вчасно зупинитися, відновити сили і повернути внутрішню рівновагу навіть у найскладніші моменти.

За матеріалами видання «Гвардія»